Випускний бал

Завідувачка.

У нас сьогодні свято незвичайне

Випускників вітаємо своїх,

   Під музику веселу та святкову

До залу ми запрошуємо їх.

(До залу під звуки вальсу заходять дівчатка, стають у коло, потім захо­дять хлопчики, стають через двох дівчаток - виконують вальс. Потім стають півколом).

1-         а      ведуча.

Шановні гості та батьки І всі присутні в залі,

Усіх зібрало нас на мить Це свято незвичайне.

2-         а      ведуча»

Дитячий сад своїх малят У школу проводжає

І сум, і жаль нас огорта,

Ще й сльози виступають,

Бо мила наша дітвора Садочок покидає...

(Пісня «Дитинство»).

1-         а ведуча.

Свято радісне у нас,

І буває в житті раз.

Хай буде дружба і мир У всьому світі!

Хай співають і радіють Під сонечком ясним Щасливі діти!

2-      а ведуча.

Вже дзвоник нам дає сигнал Продовжити прощальний бал, (Дзвенить дзвіночок).

Тож часу ми не гаймо,

Свято починаймо.

Діти.

Срібний дзвоник скоро-скоро В школу всіх покличе нас.

Ми ввійдемо в клас просторий,

В новий світлий перший клас. Прощавай же, прощавай же,

Наш веселий рідний дім.

Час прийшов тебе лишати

Нам пора до школи всім.

Научив ти нас трудитись,

Танцювати і співать,

Батьківщиною гордитись,

Вірну дружбу поважать.

В школі ми писати будем,

Вчити вірші із книжок.

Та ніколи не забудем Наш веселий дитсадок.

Скільки ми стрічали свят у цьому залі, А такого свята, як оцей, не знали.

/ сумне, й веселе в нас сьогодні свято, Будуть нас до школи нині

проводжати. Знаєм, всі ви нас любили / хорошого навчили:

Малювати, рахувати,

Книжки по складах читати.

Ведуча. Скоро в школу

Діти (разом). В перший раз!

Ведуча. Скоро в школу

Діти (разом). В перший клас!

(Пісня «Чекає школа нас»).

1-         а       ведуча.

Травень, весняне світання,

Погляди ваші дитячі.

Радість і смуток прощання Ми в оченятах бачим.

2-         а      ведуча.

Ви всі доросліші стали,

/ зо чотири роки Дуже багато пізнали,

Стали міцні і високі.

1-         а       ведуча.

Інші займуть ваші парти,

Сядуть за ними писати.

Квіти у групі вашій Іншим тепер поливати.

2-         а      ведуча.

Привітати хочуть вас З переходом в перший клас Наймолодші дошкільнята,

Нам дають такий наказ.

(Під веселу музику до залу захо­дить діти групи немовлят).

Вихователь групи немовлят.

Малюки вас всіх вітають.

Щастя й радості бажають.

П школі добре ви учіться

/ не бійтесь, не лініться.

Ми ще трохи підростем,

Також в перший клас підем.

Ми бажаєм щиро вам,

Всім майбутнім школярам,

Ви навчайтесь на 12,

Не підводьте ваших мам.

Ми вас будем пам'ятати

/ від менших діточок

Хочем вам подарувати

Веселий наш танок.

(Танець «Вийшла курочка гулять» Дарують квіти, виходять із залу).

Ведуча.

Молодша група вам бажає Доріг щасливих і дзвінких.

/ хоче радо привітати Першокласників таких.

(Під музику заходять діти молод­шої групи).

Діти молодшої групи. Першокласники, ми вас Щиро привітаємо.

/ відмінниками стати Вам усім бажаємо.

В дитсадочку ви зростали / навчились говорити,

Танцювати, і співати,

/ в дружбі з нами жити.

Наша група вас вітає,

Дзвінко пісеньку співає.

(Виконують «Пісню малюків». Да­рують квіти і виходять).

Ведуча. Також хочуть привітати вас діти середньої групи.

(Під музику до залу заходять діти середньої групи).

Діти середньої групи.

Ми хочем друзів привітати Сьогодні щиро, від душі,

Тому з’явилися на свято Ваші малі товариші.

Без вас в садочку сумно буде трішки,

Але до всього треба нам звикать.

Ви в цьому році дуже гарні книжки Вже самостійно будете читати.

Ви в школі будете про все вивчати,

На пустощі не витрачайте час.

До нас, звичайно, просим завітати.

Бо нам не вистачати буде вас.

Запам'ятайте, друзі, даємо вам наказ:

Учіться на відмінно!

І ждіть на той рік нас.

(Пісня «Наш садок». Виходить дівчинка старшої групи з ведмедиком і звертається до дівчинки з середньої групи).

Дівчинка

Я тебе, Мишко, лишаю

У дитячому садку,

Іншій мамі доручаю —

Я уже до школи йду.

(До дівчинки).

Любить мед Мишко, малину,

Пити чай з варенням звик.

Спать лягає на перину і завжди на правий бік.

(До ведмедика).

До побачення, мій любий,

Лапку дай свою мерщій.

Я тепер учитись буду,

Ось — книжки, п єн а лик мій.

Не хворій, не плач ніколи,

Нову маму поважай.

Я ж ходитиму до школи.

Ще раз, друже, прощавай!

Дівчинка з молодшої групи.

Йди до мене, ведмежатко.

Не пручайся, мій малюк.

Хоч і я само малятко,

Не впущу тебе із рук.

(Діти старшої групи виконують « Танок з іграшками». Діти середньої групи дарують випускникам квіти, ви­ходять із залу ).

Дитина старшої групи.

Спасибі, малята, за ваші вітання,

За добрі ваш і слова.

Виконувать будемо ваші бажання

Ми протягом нашого всього життя.

Ведуча.

От зібрались ми на свято

Діток в школу проводжати.

І мабуть, останній раз всі ми разом

у цей час! Що ж вам розказати, діти мої милі?

Чи про білий парус на дніпровській хвилі?

Чи про чудо-юдо в морі під водою?

Чи про гай-діброву з Бабою Ягою?

Та чи всі зібрались у нашому залі?

Ну тоді вже можна свято починати! (Звучить музика, до залу заходить Королева Мудрості, в руках, тримає квітку-семицвітку ).

Королева Мудрості.

Добрий день, дорослі!

Добрий день, малята!

Я — Королева Мудрості,

Прийшла вас привітати.

/ хочу школярам Пораду гарну дати:

В школі науки старанно вивчайте, Світ цікавий пізнавайте.

Щоб розумними зростати,

Треба все на світі знати.

Веселий урок

Ведуча.

Скоро наші дошкільнята

Підуть в школу, в перший клас!

Засмутились гороб'ята:

Гороб ята (встають).

А чому забули нас?

Ведуча.

Між птахами бувалими Знайшовсь один мудрець —

З товстими окулярами Учитель-горобець.

(Учитель поважно іде до свого столу. Він в окулярах, із журнало

під пахвою, з вишневою гілочкою, яку ставить на стіл).

Учитель.

Вже школа гороб'яча Готова до занять.

Зберуться гороб'ята,

/ можна починать.

Злітайтеся учитись,

Пташата-малюки!

Вас горобець-учитель Розсадить на гілки.

(Гороб’ята біжать на носочках, змахуючи крилами, цвірінькають, зу­пиняються біля вчителя. Вчитель-горобець показує, де кому сісти, про­мовляючи: «Цвіль-цвірінь». Співають). Ведуча.

Ось які учні бувають серед гороб’ят. А наші майбутні першокласники будуть не такими. А якими вони були у дитячо­му садочку, вони заспівають. (Виконують «Частівки»).

Дитина (звертається до Королеви). Це чудово, та не мовчіть —

Як читати й писати навчіть. Розкажіть, чому дощик іде,

А вночі ясне сонечко де?

Як звуться країни, гори й моря,

Що таке космос і що це зоря?

Королева Мудрості.

Вам, щоб добрі знання мати,

Раджу в школу поспішати.

На це запитання вам допоможе відповісти Королева Знань!

(До залу заходить Королева Знань, зустрічається з Королевою Мудрості, передають одна одній квітку-семицвітку).

Королева Знань.

Діти! Я вас всіх вітаю

/ надію добру маю,

Що в країні знань малята

Будуть науки старанно вивчати.

На ваше запитання скажу так:

Ой, не можна так, малята,

Все про все одразу взнати!

Треба буде вам, повчитись і старанно потрудитись.

От і я прийшла до вас Проводжати в перший клас.

Всі готові? Зараз перевіримо... (Проводиться гра «Склади слово»: із поданих картинок та літер виклас­ти слова).

Королева Знань. А тепер ми розв’яжемо «Веселі задачки».

Слід ще й загадки розгадати.

Букви всі від «а» до «я»

На сторінках... (букваря). Правильно!

Кожен учень і щоденно На урок бере .. (щоденник).

Чудово!

Для письма, сказати прошу,

Що потрібно взяти? (Зошит) Молодці!

Малювати в альбомі цім Допоможуть... (олівці)

Ручки й олівці, щоб знали.

Ми кладемо у... (пенали).

Правильно!

Сподіваюся, ви, малята,

Вмієте портфель складати? (Проводиться гра «Склади портфель» ).

Королева Знань.

Бачу знання у вас чудові,

І до школи всі готові.

(Танок «З портфелями » За дверима чути голоси... суперечку).

—         Я перша!

—          Ні — я!

—         Я важливіша!

—          Ні — я! (! так далі...)

Ведуча. Хто ви такі? Чому ви спере­чаєтесь?

Дванадцятка. Добрий день, друзі! Ви мене впізнали? Я ваш найкращий друг, а тому настав час нам з вами познайо­митись. Я — весела Дванадцятка. Ви про мене не раз чули в дитячому садку. Отож і я про вас багато чула і знаю, що ви готуєтеся стати першокласниками.

Двійка.

Не пущу вас в школу я.

Тут територія моя,

Не вдасться вам пройти ! навіть проповзти.

Всіх дітей я зачаклую і по двійці подарую.

Хто з вас зі мною буде дружити,

Того я всім серцем буду любити. (Роздає дітям по двійці).

Дванадцятка.

Оцінки ці погані, діти, не беріть. Назад їх Двійці віддаріть.

Двійка. Ти бач яка розумна! Сха­менись.

Дванадцятка.

Перед тим як до школи йти, Будемо портфелі перевіряти ми. Що в них поклали ви і де?

Чи все до школи підійде?

Двійка. Так... Тут у вас ляльки, м'ячі, цукерки, хліб, калачі. Потрібне все і не­обхідне!

Дванадцятка. Потрібне, діти?

Діти. Не потрібне.

Ведуча. А ще рогатка, пістолет і ціла дюжина котлет. Потрібне, діти?

Діти. Не потрібне!

Двійка.

Ти бач, і справді молодці!

В складанні книг ви фахівці.

Вас перевірю, як ніколи,

Чи ви готові йти до школи.

Починаємо навчання!

—            Як звуться діти, що ходять до шко­ли? (Школярі)

—           Мовчить, а розуму навчить. Що це? (Книга)

—             Якої пори року ви підете перший раз у перший клас?

—      Хто навчає школярів ? (Вчитель)

—              Яка найперша книга майбутнього школяра? (Буквар)

Двійка. Ну вас! Не буду я з вами дру­жити, все ви вмієте, все знаєте. Піду я шукати інших товаришів. Гудбай, май лав, гудбай!..

Дванадцятка. І мені вже час з вами прощатися. Адже я поспішаю на іспити до випускників. Я їм особливо потрібна. До зустрічі на святі «Першо­го дзвоника»!

(Виходять).

Королева Знань. Щоб наступне зав­дання розгадати, треба казки всі добре знати, а це підвладне лише Королеві Казок...

(До залу заходить Королева Казок, вони зустрічаються і передають квітку).

Королева Казок.

Я Королева чудових казок,

/ мені цікаво знати.

Хто з моїх всіх казочок Ваш улюблений дружок.

Ведуча (дитина).

Ми казок багато знаєм / щоденно їх читаєм.

Всі улюблені герої Завжди дружать з дітворою. Почекайте, діти, трошки,

Хтось іде до нас...

(До залу заходить Старик Хотта- бич із східними красунями, вони вико­нують «Східний танок>>).

Старик Хоттабич. О, вітаю вас, о найпрекрасніші, наймудріші, найнезрівнянніші... Ведуча. Хто це до нас завітав?

Старик Хоттабич. О, хто я!.. (Підво­дить руки вгору).

Я довожу до вашого високого відома, що звуть мене Гасан Абдурахман ібн Хоттаб.

(Звертається до вихователів). А чи дозволите, о наймудріша, поставити вашим дітям одне запитання?

Хто в садочку ранесенько Вас до гурту скликає,

Хто усім малесеньким Роздягатись помагає?

(Вихователька)

Старик Хоттабич (бурмоче щось собі під носом, підводить руки вгору)

Що про всіх нас дбає,

Наче рідна мати? (Знизує плечима). Як до школи ми підемо,

Ми їх не забудемо.

(Знизує плечима, піднімає руки вгору).

Старик Хоттабич.

Аж тільки тепер я ірозумів (о, небеса), про кого співали ЦІ МИЛ) отроки. Ну ж бо, мої милі, і ви співайте!..

(Пісня «Про виховательку»)

Старик Хоттабич.

Як же радісно, малята.

Нам усім гуртом співати.

Та мені пора! Прощайте...

Дідуся не забувайте.

( Виходить  із красунями із залу. Королева Казок загадує загадку. Звучить, весела музика. До залу вбігає Карлсон ).

Карлсон.

Добрий день! Бувайте здорові!

З вами зустрілися, діти, ми знову.

Я тут поблизу пролітав / на ваше свято завітав.

(Виконує пісню «Весела людинка»

Щоб усі вас поважали,

Щоб любили і пишались,

Небагато і немало —

Треба знати 10 правил.

1.               Як прокинувся — вставай, ліні волі .. (не давай).

2.               Квіточку роса умила, а тебе умиє .. (мило ).

3.         Але ти не поспішай, подивись спочатку Чи нічого не забув, чи в портфелі все в

(порядку).

4.          І дивись не барись, в школу — швидке швидко ... (мчись).

5.          В школі, в класі не брудни,

Сміття бачиш ~ ... (підбери).

6.          Не носи в кишені жуйки,

Крейду, яблука і булки,

Кнопки, цвяхи, сірники,

А носи ... (носовички).

7.          Вдома близьким не груби.

Менших захищай ... (завжди).

8.          Скільки в небі світить ясних зірок, Стільки у щоденнику повинно буть ..

( дванадцять ).

9.          будь охайним завжди сам,

Уникай дірок і ... (плям).

10.          Щоб тобою всі пишались, Перехожі озирались,

Так роби, щоб люди звикли

Ти у всьому завжди ... (прик/ю<>).

Карлсон. Молодці, малята.

Та мені вже час, бувайте,

/ мене не забувайте.

Королева Казок.

Чоловічок цей мапє'нькии Ключ шукає золотілі.

Гострий, довгий, дерев'яний

Всюди він стромляє ніс.

Поміркуйте, поспішіть,

Як же звуть його, скажіть?

(Бура ті но)

(Заходить Буратіно з букварем і золотим ключиком, танцює).

Ведуча. Буратіно, чому ти такий весе­лий, щасливий, задоволений?

Буратіно, Тому що я поспішаю до школи.

Ведуча. А ти що, теж зібрався до школи?

Буратіно, Так! А чому теж?

Ведуча. Тому що наші діти сьогодні прощаються з дитячим садком і скоро підуть до школи.

Буратіно. От добре! Візьміть мене з собою, тоді я напевне попаду туди, а то Аліса з Котом Базіліо, Карабас Барабас з Дуремаром весь час мені заважають.

Ведуча Буратіно! Ати готовий йти до школи?

Буратіно. А що там готуватися, я все знаю, все умію: лазити по деревах, ло­вити жуків, ганяти собак, плавати в ставку, лякати жабенят...

Ведуча. А вчитися ти вмієш? Як пово­дитися в школі знаєш?

Буратіно. Не знаю, не пробував! Мальвіна чогось мене вчила!

(Виходить Мальвіна).

Мальвіна. А це ми зараз перевіримо. Сідай, будь ласка!

(Буратіно сідає на стілець боком, крутиться, ногу підкладає під себе).

Мальвіна. Ну як ти сидиш! Як пово­дишся?

Діти, розкажіть йому, як треба пово­дитися в школі.

Діти.

Слухай учителя — без окрику,

Ти привчи себе зарання

Сидіти прямо, знаком оклику!

І не сиди, як знак питання!

Захочеш відповісти — не шуми,

А тільки руку підніми.

Спитає вчитель — ти вставай,

А все розкажеш — то сідай!

Мальвіна. А тепер почнемо урок ма­тематики.

У тебе в кишені 2 яблука.

Буратіно. Брешеш... Жодного.

Мальвіна. Ну припустимо, що у тебе в кишені 2 яблука. Прийшов твій това­риш і взяв у тебе одне яблуко. Скільки яблук у тебе залишилось?

Буратіно. Два.

Мальвіна. Подумай, не спіши!

Буратіно. Два, два, тому що я нікому і ніколи не дам жодного яблука.

Мальвіна. Ой, Буратіно, який ти несправний, треба з друзями ділитись.

Ну що ж, почнемо урок письма.

(Буратіно вставляє ніс в чорнильни­цю, робить велику пляму).

Мальвіна. Буратіно! Що ж ти накоїв, гидкий хлопчисько! Не візьмуть тебе до школи.

Буратіно (плаче). А що ж мені ро­бити? Я згадав! Мені казали Аліса і Кіт Базіліо, що як я попаду на Поле Чудес у Країну Дурнів, то буду все знати.

Мальвіна. Е ні! Як попадеш у Країну Дурнів, то розумнішим ти не станеш.

А тепер, мій любий Буратіно, розпоч­немо урок танців.

(Мальвіна нагадує елементи танців. Буратіно кривляється. Зву­чить музика, вони виконують танок «Буратіно». Буратіно махає Мальвіні рукою і вибігає із залу, залишаючи буквар. З’являються Лисиця і Кіт).

Кіт.

Я мудрий, вчений, горний кіт.

Вам від Ба зі лі о — привіт!

Усюди я вже побував,

Нарешті і сюди попав.

Я дуже-дуже хитрий кіт Мене вже знає цілий світ.

Я вправно й швидко все робив — Велику славу заслужив.

Лисиця.

В лісі я живу ізроду,

Маю дуже гарну вроду.

Не збагну лише ніяк,

Чом мене не люблять так.

Я ж усім вам, як сестриця,

А зовуть мене — Лисиця.

Маю я руденьку шубку / гостренькі білі зубки;

Маю довгий, пишний хвіст / гарненький хитрий ніс.

Яке красиве все навколо!.. (Танцюють).

Кіт. Алісо, дорогенька, куди це ми ыбрели? А Буратіно тут часом нема?

Лисиця. Та ні, щось не видно.

Кіт.

Йому пораду гарну дав би —

За це я грошики узяв би.

А може, є тут серед вас Маленькі ледарі якраз?

Я дуже-дуже їх люблю,

Цінуватися навчу.

Мур няв! Ви хочете учитись Чи гарно старанно ліпитись?

Дми. Учитись!

Лисиця.

Навіщо вам учитись

Так важко наробитись?

Хіба не краще — гратись,

( Сміятись і кататись;

Уранці — не вмиватись

І навіть не вітатись?!

Діти.

Не хочемо ліпитись.

Ми будемо учитись!

Кіт.

Ой, які нечемні діти в вас.

Підемо далі ми від вас.

Подайте бідному, сліпому,

Глухому і німому, ой, Коту Базіліо.

(Бере Алісу попід руку і йдуть по колу).

Кіт. Послухай, Алісо! Ми так давно шукаємо Поле Чудес і ніяк не можемо знайти!

Лисиця. Май трохи терпіння, Базіліо. Здається прийшли, куди треба. Така чу­дова галявина, ніби в казці. Мабуть, це саме воно, це Поле Чудес. І скільки всього на ньому?..

Кіт (вдає, що нюхає). А ковбаски там немає?

Лисиця. Ні, Базіліо, немає, але є квіти, цифри, букви.

Кіт. Пошукай гарненько, може щось знайдеться... хоча б маленький шмато­чок рибки або курочки. Страшенно їсти хочеться!

Лисиця. Нічого туї такого немає, але я бачу...

(Звертає увагу на буквар, Кіт і собі піднімає окуляри).

Кіт. Ой, Алісонько-кумасю, ще тобі нагадує?

Лисиця. Це схоже на книгу, яку подарував тато Карло Буратіно!

Кіт. Так вона ж гроші коштує чималі. Он я пропонував Буратіно аж 5 сольдо, а він... — Не хочу, не треба... (Оглядається навкруг). А тепер ми його задарма отримаємо...

(Беруть буквар, виходять із залу)

Королева Казок.

Ось, закінчилась наша казка.

Бачу усмішок багато, і бажаю щиро вам,

Всім майбутнім школярам,

Ви навчайтесь на 12,

Не підводьте ваших мам. Прощавайте, наші діти,

Прощавай, наш дитсадок,

Веселі наші свята,

Чудовий світ казок.

(Виходить. До залу заходить Коро­лева Музики, вони зустрічаються і пе­редають квітку).

Королева Музики.

Я — Королева Музики.

Мене, я сподіваюсь, ви впізнали. Щороку з вами кожен день Ми зустрічались в цьому залі.

Я вчила вас співати, танцювати, Музичні твори впізнавати.

Навчила вас я музику любити,

Без чарівної музики не можна

в світі жити. Хай лунає на весь світ...

Діти (разом). Здрастуй, Музико!

Королева. Привіт!

Чула я, що ваші діти

Дуже всі талановиті.

(Танок «Полька»).

Королева Музики

Пісень різноманітних

Навчила, діти, вас.

І у садку тепер ми

Співаємо весь час.

(Пісня «Тополька». Танок «Кадріль». Пісня «Мир вам усім». Танок «З квітами». Пісня «Школяки»).

Ведуча.

Нехай хмарки всміхаються,

Погрожують дощем.

А ми собі всміхаємось

/ у танок ідем.

(Танок «З парасольками»).

Королева Музики.

Любі хлопчики й дівчатка,

Слухайте, будь ласка,

Вас із святом привітає Королева Казок.

Ведуча. Ось і закінчилась подорож казкова. Ми знову повернулися до на­шого садка.

А зараз майбутніх першокласників привітає наша завідувачка.

(Слово для привітання надається завідувачці. Вручення дипломів та по­дарунків).

Ведуча.

Уже вас кличе школа.

Букварик, парта, клас,

Та знаємо — ніколи Ви не забудете нас!

([Пісня «Прощавай, садок ди­тячий»).

Ведуча.

Скінчились безтурботні роки,

І скоро вам до школи йти.

Давайте, діти, на прощання

Слова подяки скажемо свої

Тому, хто з вами був всі дні.

За те, що дім наш, дитсадок,

Був рік від року кращим.

Спасибі скажем залюбки

Завідувачці нашій.

Прийміть від нас найщирішу подяку —

Ці квіти духмяні й усмішки ясні.

Любі наші вихователі,

Ми завжди будем пам'ятати Вас.

Бо у дитячому садочку

Були для нас Ви вищий клас.

Спасибі Вам за те, що змалку,

Коли прийшли ми у дитсад,

Ви правди нас завжди навчипи,

Були взірцем для ваг малят.

Спасибі ніжній милій няні.

Що нам була як рідна мати.

За те. що чистоту тримана.

Добавку всім нам наливала.

Згадаємо не раз в житті

Ми Ваші рукі золоті.

Спасибі .хочемо сказати

За те, що вчили нас співати,

За те. що грали нам веселі

 / гопачки, і польки, й вальс.

Нам розлучатись з вами жаль.

Ви в нас уважна медсестра.

Уся здорова дітвора.

Вчасно щеплення робили

/ вітаміни нам носили,

Щоб з апетитом добре їли

/ ніколи не хворіли.

Спасибі скажемо ми вам.

/ медсестрі, і лікарям.

Спасибі усім, хто на кухні працює,

Компоти нам варить, смачні страви готує.

Спасибі вам за пиріжки, вареники й пампушки.

Без вас були б малими й не виросли б такими.

А праля нам білизну прала,

/ гарненько постіль прасувала.

( пасиві, наша дорогенька,

Що ми були завжди чистенькі.

Їли свіжі огірки і моркву

Спасибі скажемо завгоспу, за яблука і за капусту,

Які ми їли часто-густо.

Багато крип ми різних з’їли.

Тому так мало ми хворіли.

Жили ми в дитсадочку,

У світлім щедрім домі,

Тут геть усі куточки Нам рідні і знайомі.

Ми тут садили квіти,

Ми тут любили гратись.

Та нинішнього літа 

Прийшла пора прощатись.

(Пісня «Шкода нам прощатися з са­дочком» ).

1-          а       ведуча. Ось і пролунав для вас, діти, останній дзвіночок у нашому сад­ку. Це є водночас і перший дзвінок, який покликав вас у справжнє са­мостійне життя.

2-          а      ведуча. Дорогі батьки! Ми вдячні вам, що ви довірили нам своїх малень­ких діточок.

Злетіли роки, а з ними виросли і наші діти. Та як би не поверталася наша до­ля, ми повинні пам’ятати, що діти — на­ша радість, наша надія, наше життя.

1-а ведуча. Надалі цю дорогу життя нашим випускникам прокладати вам і вашим вчителям. Тож ми із сьо­годнішнього дня довіряємо вам своїх вихованців і не будемо надалі байдужи­ми до їхнього майбутнього.

Дитина.

Спасибі скажемо усім.

Хто научив любить цей дім.

Ту вулицю, де ми живем,

Все, що Вкраїною зовем.

Спасибі всім, хто дбав про нас

У цей скрутний, нелегкий чис

Разом. Спасибі! Спасибі!